Колишній мільйонер Володимир Шульга перейшов на мати за журналістами (аудіо)

Інформаційні війни, які розгортаються сьогодні на шпальтах газет, в теле-, радіо- та віртуальному просторі, уже ні для кого не новина. Фактично вся нинішня українська журналістика задіяна у якусь із піар компаній. І волання окремих журналістів про те, що слід викорінити „джинсу” – не більше ніж ідеалізм. „Джинса” – відверто замовний проплачений матеріал – всього лише спосіб хоч щось заробити для бідних журналістів і редакторів, які фактично за копійки змушені робити джинсу, яка називається „редакційною політикою”. Словом, цензура повертається до нас в іншому вияві. Але це тема окремої – за участю науковців – розмови. Все ж ідеться про хворобу росту. У цій статті задаємося питанням: що робити журналісту, коли його відверто посилають…

Інтернет в Україні стає взагалі неконтрольованим. У ньому вже відверто, не криючись штампують порнопродукцію. Дуже часто Інтернет, навіть сайти з добрим ім’ям і перевіреною репутацією, використовують для зведення порахунків. З колишніми партнерами по бізнесу, конкурентами, рейдерами і антирейдерами, політичними опонентами і соратниками, суддями, адвокатами тощо.

Втім, до останнього часу навіть сайти з „джинсовою репутацією”, ще мали якісь „фільтри”. На зразок – друкувати можна все, КРІМ... І більшість із інформаційників ще досі притримуються такої ідеології – не розміщувати матеріалів, які суперечать нормам моралі, головним етичним принципам. І, якщо й не перевіряти інформацію, то принаймні не переступати кримінальний кодекс.

Ми бачили уже все – від цькування політиків до рейдерських розбірок довкола якогось невеликого забитого підприємства у Кіровоградській, скажімо, області. Але от відвертого божевілля з „мочиловом” журналістів ще не було.

Володимир Шульга свого часу був відомою особою. Один із засновників компанії „Фокстрот”, один з перших вітчизняних мільйонерів, кандидат в народні депутати, меценат мистецтва, у близьких стосунках з президентом. Проте починаючи з року приблизно 2004 з Шульгою починають відбуватися дивні речі. Поведінка політика і бізнесмена стає все менш зрозумілою для оточуючих і скажімо делікатно – не зовсім адекватною. Результат не забарився. Шульга вступив у відвертий конфлікт мало не з усіма, хто його оточував. Партнери по бізнесу стали ворогами, ворогами стали також і колишній партійний бос Івченко і навіть президент Віктор Ющенко.

Зараз Володимир Шульга став одним із найактивніших дописувачів в український Інтернет. Зумів знайти собі журналіста, який ховається за псевдо Сергій Петрук і спочатку вислуховує сповіді Шульги, а потім невідредагованими друкує з невеликим власними ремарками, на зразок „Он (Шульга) уже успел к тому времени меня достать” або „что из этого дурдома получилось, читайте далее” .

Матеріали, які регулярно штампує Шульга з підсобним журналістом, навряд чи знайдуть масового читача. Велика сповідь, де поливання брудом колишніх друзів і дружин, перемішане з похвальбою особистими досягненнями і вартістю подарунків, причому все це сумбурно і не зв’язно. Основна категорія читачів цих опусів, які могли би зайняти кілька сотень сторінок, - очевидно, фахівці у галузі психіатрії.

Те, що Володимир Шульга примудрився знайти журналіста, який би обслуговував його потреби, дуже дивно. Раніше у Володимира Шульги з представниками ЗМІ стосунки зовсім не складалися. У 2006 році в правоохоронні органи надійшла заява про скоєння злочину від журналіста „України кримінальної” Гліба Плескача. Він звинувачував Володимира Шульгу у постійних погрозах – по телефону і в формі СМС. Врешті погрози таки здійснилися – в достатньо оригінальний спосіб. На сайті, до якого імовірно має стосунок Шульга, розмістили порнографічний матеріал образливого змісту стосовно того самого Плескача. Це далеко не поодинокий випадок зведення порахунків Шульги з журналістами, які писали про нього критичні матеріали. А писати було про що.

Втім, нелюбов Шульги до журналістів не має мотиваційних підстав, як це часто буває з не зовсім здоровими психічно людьми. Останній приклад – Шульга „обклав матюками” журналіста економічного видання, який телефонував із простим економічного характеру запитанням. Спочатку Шульга пообіцяв усіх пере...бошити. А потім просто послав журналіста у відомому напрямку:

Власне дивує, що знаходяться журналісти, готові працювати з такою людиною. Дивує бездіяльність правоохоронців. Адже як мінімум провести психіатричну експертизу Шульги уже давно час. І за її результатами або відправити його на лікування, або ж у інші місця, де відповідають за вчинене беззаконня.